Школа успіху

Матеріал з ДніпроWiKi
Перейти до: навігація, пошук

Вступ

Двадцять перше століття піднімає сучасну школу на якісно новий рівень, відповідати якому доводиться будь-якій освітній установі країни. Інакше просто не можна: для того, щоб залишатися на місці, потрібно швидко бігти.

З чого ж "зростає" школа успіху?

Розвиток системи освіти вимагає впровадження нових методів навчання і виховання дітей. Відбором, теоретичним осмисленням, класифікацією педагогічних інновацій займається нова галузь педагогічного знання — інноваційні педагогічні технології, які пов´язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна школа, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування.

Тому, для адміністратора важливо Бачення. Саме завдяки Баченню змінюється роль управлінської діяльності. Вона тепер має засвідчувати просування школи «наввипередки з власною тінню» до омріяної мети, професійне зростання кожного вчителя та індивідуальний розвиток кожної дитини. Робота в єдиному інформаційному просторі не повинна бути самоціллю. Доцільне поєднання її в пропорції близькій до 50/50% вимагає планування, самореалізації.

А вчителеві необхідно самовизначитись, чи бути «сірою мишкою», яка боятиметься «кота» і забиватиметься в нірку при найменшому шурхоті чи будучи нестандартним, який вміє мріяти і використовувати найголовніший ресурс освіти-ресурс педагогічної думки і дії.

Реалізація моделі сучасної школи успіху сприяє більш повній професійній самореалізації вчителів, їх професійному й особистісному зростанню, дозволяє підвищити особисту відповідальність за рівень власного професіоналізму, втілити в життя нові підходи до управління, сутність яких можна коротко сформулювати так: «Успішний заклад. Успішний педагог. Успішний вихованець».

Педагогічний колектив  школи працює над реалізацією науково – методичної проблемної теми "Формування життєвих компетентностей через удосконалення навчально-виховного процесу". Тема була обрана з урахуванням сучасних вимог до випускника школи, соціального запиту держави, батьків, кадрового потенціалу працівників школи.

Педагогічний колектив школи постійно розмірковує над тим, що змінюється в житті школи, в який бік відбуваються зміни, через які причини, чого чекає дитина від учителя, хто він для неї - носій знань і приклад для наслідування?

Дискутуючи з приводу цього, колектив дійшов висновку: учень подібний до дробу, де чисельником є твердження «ким він є насправді», знаменником твердження «що він про себе думає». Чим більший знаменник, тим більший дріб.


Залучаючи учня до діяльності, ми скеровуємо його на пізнання світу і себе в ньому. Але при цьому завжди пам'ятаємо слова Ш.О.Амонашвілі про те, що силоміць збагачувати духовний світ дитини - все одно, що зловмисно висаджувати райські яблука в отруєний грунт. Бо дійсно, світ дитинства є, і він не такий, як світ дорослих. А тому ми повинні вміти жити в ньому разом із нашими вихованцями, а не поспішати тягти їх у доросле життя. І саме пошуки інноваційних технологій, впровадження їх у формування і розвиток життєвої компетентності учня в умовах 11-річної освіти стали поштовхом до професійного і творчого зростання вчителя.

Стало очевидним те, що необхідно раз і назавжди відмовитись від старих авторитарних, репродуктивних методів навчання і виховання, від шаблонних стереотипів. Тому основними результатами роботи над проблемною темою стало створення моделі "Компетентний випускник школи" (див. додаток 1), усвідомлення вчителями школи актуальності і необхідності компетентнісного підходу як дієвого засобу забезпечення якості освіти.

Об'єднавшись однією ідеєю, провівши діагностування педагогів, виявивши вчителів здатних до пошукової, творчої роботи, адміністрацією школи було розроблено інноваційну модель «Школа Успіху» (додаток 2). Завданням цього проекту є підготовка вчителя до роботи в інноваційному режимі, активізація професійної майстерності, поширення ППД ,, розробка моделі управлінської діяльності щодо впровадження компетентнісного підходу, яка включає структурно логічну модель "Школа Успіху" (удосконалення спільного пошуку, ініціативи, характеру, успіху. (див. додаток 3); моделі компетентного випускника; моделі компетентно зорієнтованого уроку; зростання соціальної активності учнів через участь у різноманітних інтелектуальних і творчих конкурсах, учнівське самоврядування, дитячі громадські організації, участь у акціях (соціальні проекти) тощо. За останні роки вчителі школи використовують особистісно орієнтований підхід до виховання і розвитку учнів як вияв практичного втілення гуманної педагогіки. Загальновідомим і часто вживаним серед педагогів є вислів щодо неповторної індивідуальності дитячої особистості. Наскільки важко втілити цю педагогічну аксіому у реальне життя, знає кожен, хто працює з дітьми. Найважливішим у цій справі є – не ламати дитячу природу, а враховувати її особливість, де емоційне благополуччя на уроці, у виховній роботі – є основою психічного, інтелектуального, фізичного здоров’я дітей.

Саме тому кожен урок чи виховний захід забарвлюємо особистісними якостями :

• Володіння стилем вільного спілкування з учнями;

• Емоційна врівноваженість, життєрадісність;

• Уміння надати викладанню особистісного забарвлення;

• Створення позитивних підкріплень для само сприймання учнів.


Тому розмова про методи, навчальні технології є невичерпною. Вважаємо, що вчитель повинен виховувати у дітей такі риси, які будуть необхідні демократичному суспільству : вміння самостійно і критично мислити, бути творчим, вміти окреслити проблеми і вирішувати їх. Це передбачає зосередженість навчально-виховного процесу на потребах кожної дитини, всебічне вивчення і врахування індивідуальних особливостей вихованців, через ведення щоденників розвитку особистості у 1-4 класах (додаток 4), вивчення особистості шляхом створення порт фоліо успішної особистості у 5-9 класах (додаток 8), співпрацю всіх учасників навчально-виховного процесу, результатом якого є якість – вихід на учня і визначається він «споживачем», а не «виробником».

На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям (додаток 5 – модель співпраці школи, батьків та учнів). Адже, світ навколо нас постійно змінюється, змінюється і шкільне життя, стосунки між батьками і дитиною, вчителем і учнем. Отже, сьогодні можна стверджувати: зміни в системі освіти призвели до того, що школа і сім’я, батьки і вчителі, шкільна рада і адміністрація школи-це цілісна, взаємопов’язана система, діяльність якої спрямована на дитину, її навчання і виховання, розвиток та становлення.

Родинні свята, зустрічі, колективні творчі справи, вечори дозвілля, походи, батьківські збори – це перелік не всіх шкільних заходів, але під час яких ми спілкуємося, набуваємо досвіду встановлювати правильні стосунки з дітьми, чого так бракує в наших сім’ях. Під час виступів панує атмосфера гармонії душі та культури. Так, батьки і діти ще раз повертають миті, що промайнули, ще раз переживають зворушливі моменти шкільного життя й розуміють, що дрібниць немає. Відомо, що позитивний приклад батьків – найкращий вихователь.

Впевнена, що від участі батьків у справах школи виграє дитина. Ми вдячні батькам наших учнів за те, що вони, розуміючи, що держава не забезпечує, не розвиває матеріально-фінансовий стан школи, взяли на себе певну частину обов’язків у справі утримання школи. Батьки разом з адміністрацією створюють комфортні, сприятливі умови своїм дітям для навчання. Жодного разу у батьків не виникало питання, навіщо нам треба робити ту чи іншу справу, і я думаю, тому, що батьківська рада діє відкрито і прозоро. Участь батьків і вчителів у справі виховання дітей розширює коло інтересів дітей, розвиває в них емоційні почуття, толерантність, збагачує їх духовно, розкриває потенційні можливості учнів, допомагає їм досягти висот самовираження. "Особистість виховує особистість - це азбука виховного процесу". Від того, як учень сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання.

Реалізовуючи повсякденною працею пріоритетні напрямки та завдання школи було створено модель методичної роботи (додаток 6).

Звідси випливає завдання для шкільної адміністрації, методичної служби — чітко спланувати систему внутрішкільної методичної роботи, налагодити дієве функціонування всіх її ланок, систематично вивчати, аналізувати стан методичної роботи у школі, своєчасно вносити необхідні корективи.

Саме через реалізацію моделі "Школи Успіху" педагогічний колектив школи вирішує сьогодні завдання освіти:

 формування цілісного освітнього простору, орієнтованого на успішний розвиток учнів;

 створення системи педагогічних засобів і умов формування орієнтації на досягнення життєвого успіху;  орієнтація педагогів на особистий успіх.


Ми, вчителі школи , впевнені, що тільки успішний вчитель може виховати, навчити успішного учня, а для цього необхідно дотримуватися певних умов:

УСПІШНИЙ ВЧИТЕЛЬ – УСПІШНИЙ УЧЕНЬ

 Післядипломна освіта.

 Самоосвіта.

 Активна участь у методичній роботі школи.

 Участь у фахових конкурсах.

 Спільне аналітичне дослідження щодо прогнозування навчальних досягнень учнів 5-9 класів.


"Школа успіху" базується на принципах:

- принцип творчої діяльності та самостійності;

- принцип демократизації;

- принцип гуманізації взаємин педагога і учнів;

- принцип психологізації;

- принцип індивідуалізації та диференціації.

Навчаючи і виховуючи, вчитель залучає учнів до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.

Фундаментальність освіти не лише у міцності знань, а й уформуванні ключових компетентностей:

 здоров’язберігаючих ;

 професійно-трудових;

 саморозвитку;

 самоорганізації;

 інтелектуальної;

 культура спілкування.

Для формування у школярів цих компетентностей вчителі школи використовують різні методи, форми та технології навчання (див. додаток 5).

У школі створено особистісно-орієнтовану багаторівневу систему методичної роботи. Самооцінка й самоаналіз власної діяльності, що лежать в основі цієї моделі, допомагають як учителеві, так і керівнику чітко визначити програму подальшого самовдосконалення.

До змісту методичної роботи школи включені питання, спрямовані на розширення культурного кругозору, світоглядну підготовку вчителів. З метою розвитку умінь аналітичної, прогностичної, дослідницької діяльності, рефлексії в школі організовано роботу постійно діючих семінарів, творчих і проблемних груп, циклів тренінгів.

Результатом є щорічні презентації на виставках різного рівня, участь педагогів у конкурсах фахової майстерності, в педагогічних ярмарках, в конкурсах на кращі методичні об’єднання, відкриті уроки та виховні заходи, творчі конкурси, тощо.

Творчим колективом початкової школи впроваджується робота за системою розвивального навчання Л.В.Занкова, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова. Неодмінна умова успішної школи – постійний пошук резервів, нестандартних моделей зростання, визначення нових стратегічних ліній, перспектив, постановка нових, ще більш важливих задач.


Дуже важливо сьогодні зрозуміти й визнати той факт, що школа перестала бути для учня єдиним джерелом отримання інформації, адже існує велика кількість варіативних підручників, сучасних віртуальних бібліотек. Тому було прийнято рішення змінити принцип отримання готових знань на принцип, за яким учитель повинен лише навчити дитину технології отримання знань, умінь, навичок та вирішити проблему «другої половини дня». Приходити в школу! А навіщо?

Урізноманітнені види діяльності, а саме: гуртки – «Дзю-до», «Вокальний», «Драматичний», «Спортивний», «Рукоділля», «Танцювальний», «Петриківський розпис», філія музичної школи по класу фортепіано та баян, використання педагогіки Колективних Творчих Справ (КТС) (додаток 7) – безперервного оновлення організаторського активу як вчителя , так і дитини, колективу, який зможе забезпечити стійкість юної особи не лише в своєму середовищі, а у найскладніших переплетіннях її ставлень до людей, явищ, з чого складають поняття : обов’язок, робота створюють саме такий освітній простір, що може виступати в ролі «ситуації, в якій може бути задоволена потреба в успіху», де привласнюється та накопичується досвід. Вся діяльність підпорядкована програмі (Додаток № )

Допрофільне навчання – вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і забезпечення умов для життєвого і професійного навчання самовизначення учнів, формування готовності до свідомого вибору та оволодіння майбутньої професії.

Для успішної побудови навчання слід спиратися на такі компоненти, як:

 рівня розвитку пізнавальних здібностей учнів;

 їх індивідуальні здібності;

 здатність вчителів до ефективного впровадження сучасних освітніх технологій у допрофільній та профільній освіті;

 дидактична орієнтація на вироблення позитивно мотивованого ставлення учнів до нового;

 тести оцінки результатів діяльності.

Отже, підготовка молоді до професійної діяльності, самореалізація особистості у житті спонукала вчительський колектив працювати за моделлю допрофільної підготовки (додаток 8) – одна із проблем освіти. Педагоги школи завжди прагнули працювати над виявленням індивідуальних можливостей і нахилів молоді, з’ясовували співвідношення здібностей з вимогами професії для подальшого працевлаштування випускників.

Працюючи над реалізацією завдань, наш колектив ніколи не забуває, що школа - це простір життя дитини; тут дитина має не готуватися до життя, а жити; школа має бути для учня, а не учень для школи. Успіх гарантований не для будь- кого, а лише для того, хто докладає зусиль. В американців є чудовий вислів «Уміння ходити по воді не виникає за один день, а лише в наполегливій праці можна стати успішним». Тому діяльність вчителя спрямовується на те, щоб учні усвідомили, що розвинути здібності і досягти успіху можуть лише ті, хто готовий подолати труднощі.


«Ти можеш!» - повинен нагадувати вчитель учню.
«Він може!» - повинен нагадувати колектив.
«Я можу!» - повинен повірити в себе учень.В. Шаталов
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти
Google AdSense